— Сподіваюся, ти не за кермом?

Голос був не надто засмучений, здавалося, могла безпечно доїхати додому самотужки.

— Ні, я з водієм. Каю, що це означає?

— Ми самі не знаємо, але робимо все, щоб ситуація не вийшла з-під контролю.

— Я не почуватимуся в безпеці, поки ти не зі мною. О котрій будеш удома?

Кай завагався, але врешті вирішив сказати правду:

— Не думаю, що я сьогодні повернуся.

— Невже все аж так погано?

— Можливо.

— Я заберу маму й привезу до нас. Ти ж не проти?

— Звісно, ні.

— Просто не хочу бути сама, — сказала Тін.

* * *

Полін роздягнулася в спальні Лінкольна й пішла в душ. Мала кілька хвилин, щоб освіжитись і перевдягнутись: у такий день не могла бути в джинсах і куртці.

Коли вийшла з душу, Джеррі сидів на краю ліжка в піжамі й старомодному халаті. Спитав:

— Ми збираємося воювати?

— Ні, якщо я тільки здатна цьому зарадити.

Узяла рушник. Раптом їй стало ніяково, що стоїть гола перед ним. Після п’ятнадцяти років шлюбу це було дивно. Сказала собі не вигадувати й почала витиратися. Промовила:

— Ти чув про Рейвен-Рок?

— Ядерний бункер. Плануєш поїхати туди?

— Щось таке, тільки об’єкт секретніший. І так, можливо, нам доведеться поїхати туди сьогодні. Вам із Піппою слід бути готовими.

— Я не поїду, — відповів Джеррі.

Полін знала, куди він хилить. Збирався сповістити, що їхньому шлюбу кінець. Хоч і очікувала цього, однаково було боляче.

— Що ти хочеш сказати? — запитала вона.

— Я не їду в бункер ані тепер, ані пізніше, з тобою чи без тебе.

Замовк і поглянув на неї, неначе цього було достатньо. Полін запитала: — Ти не хочеш бути з дружиною і донькою, якщо почнеться війна? — Ні.

Вона чекала, але він не став пояснювати.

Полін вдягнула бюстгальтер, трусики й колготи, і їй стало ще незатишніше. Оскільки чоловік не спромігся сказати те, що мусив, вона зробить це за нього.

— Не хочу мордувати тебе допитуваннями, — повела. — Я можу помилятися, але, певно, ти хочеш бути з Амелією Джудд.

На його обличчі промайнула низка емоцій: спершу подив, далі — інтерес, бо він задумався, звідки їй відомо, але вирішив не питати; після того був сором за зраду й урешті — виклик. Закинув голову.

— Усе так, — сказав.

Полін озвучила свій найбільший страх:

— Сподіваюся, Піппу ти із собою не забереш?

Відповів він із вдячним виразом, як на просте запитання:

— Ні.

На мить Полін відчула таку полегкість, що не могла промовити й слова. Опустила голову й затулила очі руками. Джеррі сказав:

— Піппу можна навіть не питати, бо я знаю її відповідь. Вона захоче залишитися з тобою. — Він вочевидь про це думав і вже давно зробив вибір. — Дівчині потрібна матір, і я це чудово розумію.

— Хоч за це дякую.

Вона вдягнула те, що найбільше підкреслювало її авторитет: чорний костюм і сріблясто-сірий вовняний светр. Джеррі не йшов. Він ще не скінчив. Сказав:

— Та й у твою невинність я не вірю.

Це заскочило її зненацька.

— Ти про що?

— У тебе є хтось, я знаю.

— Зараз це байдуже, але щоб ти знав, у мене не було сексу ні з ким іншим, відколи ми почали зустрічатися. Щоправда, останнім часом я про це думала.

— Я так і знав.

Полін захотілось накричати на нього, але вона стрималася. Була не в тому настрої, щоб сваритися.

— Джеррі, що пішло не так? — запитала натомість. — Ми ж кохали одне одного.

— Думаю, кожен шлюб рано чи пізно втрачає запал. Питання лише в тому, чи залишиться пара разом через лінь, чи таки розлучиться, і кожен спробує все спочатку з новим партнером.

«Яка ж банальщина», — подумала Полін. Але в тому не був винний ніхто, так уже заведено в житті: це радше відмовка, а не пояснення. Вона й на секунду не повірила йому, але сперечатися не хотіла.

Джеррі встав із ліжка й пішов до дверей. Полін згадала про ще одне важливе питання.

— Піппа скоро прокинеться, — зауважила вона. — Сказати, що ми вже не разом, повинен ти. Поясни їй усе сам, бо я за тебе цього не робитиму.

Він зупинився, тримаючись за ручку дверей.

— Добре. — Від такої перспективи він був не в захваті, та відмовитися не міг. — Але не зараз. Може, завтра?

Полін завагалася, але подумала, що так буде навіть ліпше. Сьогодні вона не мала часу заспокоювати травмовану підлітку.

— Потім ще доведеться оголосити про це публічно.

— Не треба поспішати.

— Обговоримо, коли і як це зробити. Наразі постарайся, щоб це не потрапило в новини. Пильнуй.

— Авжеж. Амелія теж непокоїться, бо це, ясна річ, вплине на її кар’єру.