Якось під вечір вона прийшла з роботи додому, припаркувала машину і зайшла в будинок. З кухні вона почула, що телевізор у вітальні ввімкнений. Кава була на плиті, на маленькому вогні.
Із кухні, де вона стояла зі сумочкою в руках, їй було видно диван і екран телевізора. На екрані рухалися люди. З одного боку дивана звисали босі ноги чоловіка. З іншого, на подушці, яка лежала на бильці, виднілася маківка. Він не ворушився. Може, спав, а може, й ні; може, чув, як вона ввійшла, а може, й не чув.
Але вона вирішила, що це не має значення. Поклала гаманець на стіл і пішла до холодильника взяти йогурт. Коли вона відчинила дверцята, на неї ринуло тепле застояне повітря. Вона не могла повірити в те, що коїлося всередині. Морозиво розтало й натекло в залишки рибних паличок і овочевий салат. Воно накрапало в миску з рисом і на дні холодильника зібралося в калюжу. Все було в морозиві. Вона відчинила морозильну камеру. Її обдало гидким смородом, вона ледь не виблювала. Морозиво покрило дно відсіку й калюжею оточило кілограмову упаковку фаршу. Вона надавила пальцем на целофан, і палець опустився в м’ясо. Свинячі котлети теж розмерзлися. Все розмерзлося, включно з рибними паличками, пакетом стейків і двома обідами з китайського ресторану. Хотдоги, домашній соус для спагеті. Вона зачинила дверцята в морозилку й дістала з холодильника свій йогурт. Відкрутила кришку, понюхала. І почала кричати на чоловіка.
— Що таке? — він визирнув з-за спинки дивана. — Агов, що вже не так?
Він потріпав собі волосся рукою. Вона не розуміла, він спав увесь цей час чи що?
— Наш клятий холодильник зламався, — сказала Сенді. — Ось що.
Чоловік встав із дивана й зменшив гучність на телевізорі. Потім вимкнув його взагалі й вийшов на кухню.
— Дай я гляну, — сказав він. — Ого, нічого собі.
— Бачиш? — сказала вона. — Тепер усе зіпсується.
Чоловік зазирнув у холодильник і зробив дуже серйозне обличчя. Потім щось потикав у морозилці, подивився, що там і як.
— Лише цього бракувало, — сказав він.
Купа думок несподівано пронеслася у неї в голові, проте вона нічого не сказала.
— Чорт забирай, — сказав він, — як не одне, то друге. Капець, цьому холодильнику ж не більше десяти років. Ми його майже новим купили. Слухай, у моїх старих холодильник прослужив двадцять п’ять років. Вони його братові ще віддали, як він одружився. І нічого. А що ж це з нашим коїться?
Він зазирнув у щілину між холодильником і стіною.
— Не розумію, — сказав він, хитаючи головою. — У розетку ввімкнений.
Потім він похитав його туди-сюди. Вперся плечем і відіпхнув на кілька сантиметрів від стіни. Всередині щось упало з полиці й розбилося.
— От зараза, — буркнув він.
Сенді усвідомила, що все ще тримає в руках йогурт. Вона підійшла до урни, підняла кришку і викинула коробку.
— Сьогодні треба все приготувати, — сказала вона. Сенді уявила, як смажить м’ясо на плиті, щось мішає в каструлях, у духовці.
— Нам потрібен новий холодильник, — сказала вона.
Він промовчав. Іще раз зазирнув у морозильну камеру й гарненько все роздивився.
Вона стала перед ним і почала викладати продукти з полиць на стіл. Він допомагав. Вийняв із морозилки м’ясо, поклав на стіл пакети. Потім дістав інші продукти і склав поруч. Він повиймав усе і почав протирати всередині серветками.
— Фреон витік, — сказав він, зробивши паузу. — От воно що. Я відчуваю. Потік фреон. Щось сталося, і він потік. Я, до речі, таке вже якось бачив.
Він заспокоївся. І знову взявся протирати.
— Це фреон, — повторив він.
Вона завмерла, подивилася на нього.
— Нам потрібен новий холодильник, — сказала вона.
— Ти вже казала. Де ми його візьмемо? Вони ж на деревах не ростуть.
— Але нам треба, — повторила вона. — Чи ні? Може, й ні. Можемо тримати все, що швидко псується, на підвіконні, як у гуртожитках роблять. Чи купимо холодильний ящик і щодня носитимемо лід.
Вона поклала голівку салату та кілька помідорів на стіл поруч із фаршем. Потім сіла на стілець і закрила обличчя руками.
— Буде в нас новий холодильник, — сказав чоловік. — Аякже. Нам же треба, ну? Без нього не обійдемося. Питання тільки в тому, де ми його візьмемо і яку суму можемо собі дозволити. В оголошеннях мільйон людей продає холодильники. Чекай, зараз глянемо, що є в газеті. Я ж фахівець із оголошень, — сказав він.